Народити дитину – це справа не проста, та ще більш не проста справа правильно виховати її, вкласти в маленьку голову якомога більше мудрості, більше навчити, більше розповісти та показати, пише chernihivchanka. Серед сучасних батьків все дедалі частіше можна почути термін «гіперактивна дитина». Що означає цей термін і як правильно можна виховувати таку дитину, далі й піде мова.
Перш за все, варто поглянути на те, що означає гіперактивна дитина. Це така дитина, яка постійно перебуває в русі. Більшість таких дітей також мають доволі високі розумові здібності, їм все цікаво, все потрібно знати та скрізь бути.
Гіперактивні діти не стануть спокійно чекати. Це ті малюки, які перші будуть викрикувати правильну відповідь, швидше за всіх лізти вгору та постійно рухаються. Та є мінус – майже взагалі відсутня концентрація уваги на певній справі тривалий час. І чим доросліше стає така дитина, тим страшніше батькам, адже побоювання того, що ця неуважність збережеться і в школі, не спроста.
Причини появи гіперактивності
Серед причин появи гіперактивності можна назвати і стреси мами, коли вона носила свою дитину під серцем, і важкі пологи, і не правильне виховання. Але також така поведінка може бути спадковою, якщо батьки були в дитинстві «шибайголовами». Якщо ні, то навіть спілкування в родині може відіграти основну роль в формуванні такої поведінки.
В основному, такий стан в шкільні роки минає і властивий дітям дошкільного віку від 2-х років і до перших класів школи. Зазвичай такий стан минає сам по собі і не несе в подальшому такого сильного впливу. Якщо не боротись із таким станом, то в навчанні такі діти будуть надто відволікатись, дратувати вчителів, які в свою чергу будуть постійно сварити таку дитину. Все це може вилитись в те, що інтерес до навчання просто зникне.
Батькам на замітку
В першу чергу, батькам гіперактивної дитини варто тримати себе в руках. Якщо кричати на таку дитину, говорити на завищених тонах, то вона не буде заспокоюватись, а буде ставати ще більш нервовою. Тому, навіть якщо маля дійсно вже доводить до «білого коліна», просто варто вийти в іншу кімнату, перевести подих, вгамувати емоції і лише тоді повертатися до дитини, спокійно пояснити, що було не так і чому це засмутило вас, чому так робити не можна, які можуть бути наслідки.
Щоб не допустити промахів у вихованні гіперактивної дитини, варто з самого початку обом батькам дійти чіткої позиції щодо виховання малюка. Не можна, щоб мама і тато були «по різні боки барикад». Також варто з перших прояві такого стану ввести поступово режим дня для дитини (можна такий, як у дитячому садочку, щоб потім адаптація пройшла більш гладко), обов’язково денний сон, раціональне та збалансоване харчування. Особливу увагу потрібно приділити рухливим іграм, у яких є чіткі правила. Просто бігати по колу не варіант. Вчіть дитину дотримуватись правил та бути дисциплінованою. Щоб не перенавантажити маленький організм, варто чергувати рухливу гру із творчою. Наприклад, ліплення, аплікація, малювання та складання конструктора. Варіантів може бути надто багато. А ще не варто не надто навантажувати дитину різноманітними секціями. Це може надто сильно її виснажити.
Виховання ніколи не було легким. Не дивлячись на це, просто читайте поради, слухайте свій внутрішній голос та виховуйте свою дитину так, як підказує він вам. Адже краще за маму, як це зробити, не знає ніхто.
