Христина Данилівна Алчевська – жінка-просвітниця, педагог і лідер, цікава особистість яка жила в дуже непростий час, коли освіта вважалася для жінки невеликою чеснотою. Вважалося, що чоловіки можуть здобувати освіту, робити кар’єру, а жінки повинні сидіти дома, готувати їжу та піклуватися про підростаюче покоління. Жінка, якій вдалося отримати освіту, робила це всупереч системі. Саме так довелося торувати свій шлях і Алчевській Христині Данилівні.
Завдяки Христині Алчевській в Харкові з’явилася перша приватна недільна жіноча школа. Олексій Алчевський, чоловік Христини Данилівни, був відомим підприємцем, банкіром і благодійником.
По собі Христина Алчевська залишила трьох дітей: дочку Христину і двох синів, Івана і Григорія. Алчевська-молодша сьогодні відома, як педагог, перекладачка і поетеса. Син Іван зробив кар’єру оперного співака, що стосується Григорія, то він став композитором.
А з чого починалася творчість самої Христини Данилівни? Яким був її старт? Давайте розбиратися. Більш детально про просвітницю з Чернігівщини у нашому матеріалі на сайті chernihivchanka.info.
Деталі біографії Христини Алчевської
Дівчинка Христина народилася 4 (16) квітня 1841 року в місті Борзна Чернігівської губернії. Батьком Христини був Данило Журавльов – викладач міського училища. Мати, Аннет Вуїч, була аристократкою з роду молдавських господарів.
В роду Вуїчів були серби і румуни. Дід Христини, генерал Вуїч, прославився в війні 1812 року. Іоаким Вуїч є творцем театру Сербії. Але Христина Алчевська вирішила стати освітянкою.
Ще дитиною маленька Христинка грала в домашньому театрі. Тож могла бути відомою актрисою. Але як кажуть, не судилося. Дівчина вибрала собі іншу сферу для прикладання зусиль – освіту.
Цікаво, що Христині довелося вчитися самостійно. Данило Журавльов вважав, що жінка не повинна мати освіти. Тож забороняв Христині вчитися читати і писати.
Коли вчитель пояснював матеріали уроку братам, вона стояла поряд з зачиненими дверима і слухала. Саме таким дуже незвичайним чином дівчинка і здобула початкову освіту. Сьогодні сказали б, що у Христини було головне для навчання – залізні воля та мотивація.
Вона опанувала мову і літературу настільки, що навіть писала твори за своїх братів. Проте дівчині так і не дали офіційно закінчити школу. І це надихнуло її працювати для блага інших – допомагати жінкам не тільки вчитися, а й самостійно робити свій життєвий вибір.
Христина багато читала, була дуже ерудованою, освіченою жінкою. В плані ерудиції вона могла дати фору людям, які закінчили виш. Коли Христині було 16 років, відійшла у засвіти її матір. Мама була у всьому зразком для неї, тож дівчина дуже переживала. Читання стало справжньою розрадою, панацеєю від горя.
Знайомство з майбутнім чоловіком
А далі доля вирішила хоч трохи компенсувати забране. Дівчина всіма правдами і неправдами здобуває заборонену літературу, відвідує різноманітні просвітницькі товариства.
У 1860-х роках дівчина переписується з самим Олександром Герценом. Герцен посприяв тому, щоб її статті почали друкувати в журналі «Колокол». Свої статті Христина підписує псевдо «Українка».
Крім статей, в цьому журналі публікувалися і вірші Христини. Один з таких віршів глибоко вразив Олександра Алчевського, людину з тонкою душевною організацією.
Не знаючи справжнього імені авторки, Олександр вирішив написати в редакцію. Так почалося листування двох молодих людей. Згодом з’ясувалося, що вони мають спільні інтереси – любов до читання та до віршів Тараса Шевченка.
У 1862 році молодята побралися і переїхали до Харкова.
Відкриття Харківської приватної жіночої недільної школи
Обидва Алчевські усвідомлювали: мало носити національний одяг і називати себе українцем. Потрібно ще щось робити для своєї країни. Тому 13 травня 1862 року Христина Алчевська за сімейні кошти відкрила новий навчальний заклад – Харківську приватну жіночу школу.
Спочатку навчання Христина вела таємно, бо не мала відповідної освіти. Проте кому були треба ті формальності, якщо навчання всім подобалося і було успішним?
Але вже 10 червня влада заборонила діяльність школи. Довелося продовжити діяльність напівпідпільно – Христина навчала дорослих і дітей у себе вдома. Було б непогано, якби про це пам’ятала нинішня розбещена молодь, що вважає безоплатну освіту від держави само собою зрозумілою.
«Крига скресла» 22 березня 1870 року – Харківська приватна недільна жіноча школа була офіційно відкрита в будинку парафіяльного училища. Через 9 років Христина відкрила аналогічний навчальний заклад в селі Олексіївка, що на сучасній Дніпропетровщині. У цій школі викладав сам Борис Грінченко!
Христина хотіла відкрити на Слобожанщині цілу мережу безкоштовних шкіл, зберегти українське літературне надбання і присвоїти всім парафіяльним школам ім’я великого Кобзаря.
Слід зауважити, що недільні школи були неприбутковими. Вчителі цих шкіл не отримували заробітну платню і працювали на одному тільки ентузіазмі.
Через велику популярність школи, Христині довелося вкластися і збудувати ще одне, більше приміщення. В новій школі була велика зала, 8 класних кімнат, приміщення для бібліотеки та музею.
Видання книжки «Що читати народові?»
Надзвичайно енергійна і талановита, Христина Данилівна Алчевська не могла зупинитися тільки на свої школах. Разом з колективом інших авторів вона видала тритомник з назвою «Що читати народові?». У цій праці було зібрано понад 4 тисячі анотацій, відгуків, і рецензій. Все це писали не просто професори і викладачі, але й читачі, прості люди. В результаті книжка вийшла народною і для народу. Сама Алчевська написала 1150 анотацій. Якби така книжка вийшла де-небудь у Франції або в Німеччині, то точно стала б справжнім бестселером.
Цей покажчик книг отримав більше 80 схвальних відгуків представників вищої освіти та інших діячів науки та культури. Цілком слушно, що твір «Що читати народові» міг потрапити в Книгу рекордів Гіннеса (але на жаль, Книги рекордів на той час ще не існувало).
Участь Христини Алчевської в міжнародних заходах
Відкрита Христиною Алчевською Харківська недільна школа також відома своїм музеєм наочних посібників. Станом на 1896 рік в цьому музеї налічувалося 434 експонати, серед яких були прилади, манекени, таблиці, картини та багато іншого. Багато з цих експонатів були дуже унікальними і дорогими.
Діяльність школи з кожним роком розширювалася. Авторський колектив на чолі з Христиною Алчевською видав «Книгу для дорослих». Цей суто практичний посібник для вчителів, пояснював, як потрібно вчити дорослих, які є відмінності у навчанні дорослих та дітей. Книжка стала дуже популярною, адже перевидавалася з 1899 по 1917 рік 40 разів!
Діяльність Христини Данилівни Алчевської вийшла на міжнародний рівень. Так, у 1889 році в столиці Франції відбулася виставка, на якій книжка «Що читати народу?» отримала високу відзнаку “Diplome d’honneur”. Вчителі гімназії отримали дві срібні і дві золоті медалі. Якийсь час Христина Алчевська була в керівництві Міжнародної ліги освіти.
Покажчик літератури приймав участь і в інших виставках – в Чикаго, Брюсселі, Антверпені. Скрізь цій книжці давали найвищі нагороди.
Видатна жінка, Христина Алчевська відійшла у засвіти 15 серпня 1920 року. Її діяльність дала великі плоди: через недільну школу пройшло 17 тисяч жінок. Багато випускниць стали видатними науковцями, діячами культури, мислителями.
Христина Алчевська все життя прагнула до духовного, вічного. В 1899 році вона поставила в своїй садибі перший у світі пам’ятник Тарасу Шевченку. Такою ми її і запам’ятаємо – організатором, науковцем і просто справжньою українкою.
