Завдяки пануванню на нашій планеті патріархального устрою, багато талановитих жінок залишаються в тіні своїх талановитих чоловіків. Логіка така: вся слава належить чоловікам, а жінки повинні бути берегинями сімейного гніздечка і не мають права на власну кар’єру. Саме так, повідомляє сайт chernihivchanka.info, склалися стосунки Пантелеймона Олександровича Куліша та його дружини Олександри Білозерської, яка згодом взяла собі творчий псевдонім Ганна Барвінок. Сьогодні ім’я Ганни Барвінок знають переважно лише літературознавці та шанувальники етнографії. Це неправильно, адже Ганна Барвінок гідна того, щоб про неї знав кожен українець.
Олександра Білозерська-Куліш була ідеальною дружиною. Вона дбала про свого чоловіка, кохала його і терпіла подружні зради. Деякий час Олександра вимушено ділила серце свого Панька (так вона називала чоловіка) з іншою жінкою – Марко Вовчок. Грінченко називав Олександру «поетом жіночої долі».
Донька Білозерських
Олександра Михайлівна Білозерська народилася в відомій сім’ї, 5 травня (23 квітня) 1828 року в місті Борзна Чернігівської Губернії. В той час в цьому місті були часті пожежі, тож будинок батьків згорів. Багатодітній сім’ї довелося переїхати на хутір Мотронівка. Саме тому в літературі Олександрі Куліш приписують одночасно два місця народження: місто Борзна і хутір Мотронівка.
Її батько спочатку командував козацькою сотнею, потім вчився в Київській академії. Був повітовим комісаром, вважався ватажком дворян.
Брат, Василь Білозерський працював видавцем журналу «Основи», був співзасновником «Кирило-Мефодіївського братства». Царизм боявся цього братства, як вогню, саджав його учасників та активістів по тюрмах та відправляв у заслання. Саме так і трапилося з чоловіком Олександри – Кулішем. Але про це – згодом.
Ще один брат Олександри, Микола, також мав хист до художнього слова. Працював редактором «Черниговских губернских ведомостей», збирав народний фольклор. Сестра Надія була поетесою, її перу належать і кілька оповідань. Сестра Любов надихала поета Віктора Забілу. Онучкою Люби була письменниця Любов Яновська.
Зустріч з майбутнім чоловіком
Білозерські добре виховали і вивчили свої дітей. Дівчатка закінчили пансіонат, де їх навчили двом іноземним мовам, французькій і німецькій. Олександра була майстром кулінарії. Друг сім’ї Костомаров, полюбляв, які вона готує гриби. Тарас Шевченко «втрачав голову» через Сашину мариновану корюшку.
У віці 15 років Олександра познайомилася з Пантелеймоном Кулішем. «Панько» приїхав в гості до Василя. Ціле літо Пантелеймон прожив у Білозерських, і в цей час написав свою знамениту «Чорну Раду».
Куліш був на 9 років старше Сані. Але це не завадило йому зробити пропозицію своїй «зазнобі». На заваді коханню молодих стала мати. Ймовірно, їй не сподобалися дві речі: непростий характер майбутнього зятя та його безрідність.
Якщо не за Панька, то ні за кого
Василь Білозерський згадував про початок відносин своєї сестри з Пантелеймоном. Панько був дуже нетерплячий і дуже хотів, щоб Саня якнайскоріше відповіла йому «так». Перед тим, як від’їхати в подорож, Пантелеймон дав Олександрі на згадку свій портрет. Але вона відмовилася брати його. Вийшовши за ворота, Пантелеймон знищив своє зображення і відправив до рівчака.
Втім, Саня виявилася не такою вже й «тихонею». Вона сказала матері: «Я зроблю так, як ви хочете, не вийду за Пантелеймона Олександровича. Але і іншого чоловіка в моєму житті теж не буде».
Куліш був доволі гордим та самолюбним. Намагався забути Олександру, та йому це не вдалося. Десь через рік він знову був у Білозерських. Відбулася серйозна розмова з матір’ю Олександри. Мати позвала дочку наче для «вирішального слова». Саня підтвердила, що дійсно кохає Пантелеймона. Проте це не спрацювало: майбутня теща сказала, що ні в якому разі не видасть свою дочку заміж.
Третя спроба виявилася вдалою
Романтичні відносини між молодими людьми припинилася. Але схоже, на цю пару у Бога були свої плани. В 1846 році письменника відрядили за кордон, до Варшави, для вивчення слов’янських мов.
Перед тим, як покинути Україну, Пантелеймон вирішив зазирнути в Мотронівку. Ноги самі несли Пантелеймона до своєї коханої. Як тільки Олександра побачила свого Панька, кохання воскресло. Упертій тещі не залишилося виходу – вона погодилася на шлюб дочки з Пантелеймоном.
В 1847 році пара повінчалася, зіграли весілля. Старшим боярином запросили самого Тараса Шевченка! Молодята поїхали до польської столиці. Для них це стало одночасно і відрядженням, і весільною подорожжю. Саме під час цієї подорожі почалося літературне життя Олександри Куліш.
Але, як це часто буває, царизм «підрізав крильця» в самому польоті. Царські прихвостні накрили Кирило-Мефодіївське товариство і посадили за грати його членів.
Не оминула ця лиха година і Пантелеймона Олександровича: після скорого суду його на три роки заслали в Тулу.
Олександра, немов декабристка, вирішила розділити всі негаразди та відправилися у заслання разом з чоловіком.
Подружнє життя як каторга
Але справжньою каторгою виявилося не царське заслання, а подружнє життя. Саня була панською дитиною, а в заміжжі їй довелося себе змінювати, «перекроювати». Олександра економила кожну копійку, сама ходила на ринок і готувала, носила найдешевші панчохи.
Проте Куліш і не думав бути вдячним і хоч якось підтримати дружину, яка так старалася заради нього. Коли «Панька» забрали жандарми, Олександра від стресу народила мертву дитину.
Через деякий час Пантелеймон почав дорікати Саші за її безплідність. Пантелеймон доводив дружину до сліз та нервових зривів. Інколи вона тікала з дому в одній сукні навіть серед зими.
Звичайно, Олександра була все ж такою чуйною і розумною. Проте Куліш вважав інакше. Для себе він склав виправдання своїх подружніх зрад: дружина стала надто заземленою і неохайною.
Майстер зі стрибків у гречку
Пантелеймон Олександрович був справжнім гульвісою і спеціалістом зі «спортивних стрибків у гречку». Можливо він так шукав своє натхнення? У віці 38 років він познайомився з 16-річною Манею де Бальмен, яка стала ілюстратором «Орисі». Нова пассія була донькою графа Сергія де Бальмена. Про це знайомство Пантелеймон Куліш навіть повідомив дружину! Закоханість в цю неповнолітню панянку тривала до кінця літа.
Наступною закоханістю для Куліша стала Леся Милорадович. Її письменник домагався біля двох років, розповідаючи всі подробиці своїх «походів» дружині. Шлюбу Кулішів на той момент сповнилося ледь 10 років.
Далі Пантелеймон закохався в Марію Вілінську (більш відома під псевдонімом Марко Вовчок). Наступною «дамою серця» стала Параска Глібова, дружина відомого байкаря Леоніда Глібова, про якого ми писали в одній з наших попередніх статей. Леонід Глібов вже змирився з ситуацією і навіть дав своїй жінці вибір, з ким провести залишок життя.
Та Куліш вже перемкнувся на молоденьку Ганну Рентель і відбив її у Олександра Кониського. Останній відомий тим, що написав слова до пісні «Боже великий, єдиний, нам Україну храни».
Олександра не витримала моральних знущань і переїхала до батьків у Мотронівку.
Повернення чоловіка
Після майже цілком повного розриву Пантелеймон Олександрович раптом усвідомив, що жити не може без своєї дружини. Олександра тягнула на собі весь побут і допомагала своєму «Паньку» у справах літературних. Без її допомоги Пантелеймон не написав би жодної книжки.
Більше того: заощадження Білозерських витрачалися на фінансування видання книжок Куліша і на випуск журналу «Основа». При цьому Олександра, маючи неабиякий хист, часто нехтувала своєю літературною творчістю.
Письменник вирішив спокутувати свої зради, допомагаючи Сані з творчою самореалізацією. Для початку він високо оцінив її казкове оповідання «Русалка». Час від часу Куліш був редактором Олександри і навіть придумав їй псевдо – Нечуй-Вітер. Цей псевдонім Олександрі не сподобався, і вона стала називати себе в творах Ганною Барвінок.
Літературна творчість Ганни Барвінок
Перші твори Ганни Барвінок з’явилися в «Основах» в 1860 році. Поціновувачі таланту Олександри Куліш ознайомилися з оповіданнями «Лихо не без добра», «Восени літо». У захваті від таланту Олександри був сам Борис Грінченко. Він назвав Олександру «поетом жіночої долі».
У своїх творах Ганна Барвінок піднімала важливі соціально-побутові теми. Наприклад, в оповіданні «Хатнє літо» (1861) піднята тема родинного деспотизму, в «Жіночому бідуванні» (1887) тема безрадісного співіснування з чоловіком-п’яницею, в оповіданні «Батькова помилка» (1902) тема шлюбу без любові, за примусом батьків.
У нарисах «Молодича боротьба» (1902) і «Перемогла» (1887) Ганна Барвінок створила образи сильних, вольових жінок.
«Родзинка» творчості Ганни Барвінок – її образна, з народними прислів’ями мова. Особливо колоритними є такі твори: «Квітка з сльозами, сльози з квітками», «Русалка», «Восени літо», «Лихо не без добра». В драмі «Материнська помста» Олександра Куліш використовувала полтавські і чернігівські говірки, знання фольклору і сільських звичаїв.
По смерті свого чоловіка Олександра продала садибу в Мотронівці, для того щоб видати творчу спадщину Пантелеймона Куліша. Це видання і досі вважається найповнішим.
Олександра пережила свого Панька на 13 років. Раз в рік вона організовувала на могилі Пантелеймона громадські панахиди. За кілька тижнів до чергової панахиди, 23 липня 1911 року у Олександри Куліш зупинилося серце.
Її могила знаходиться поряд з місцем останнього прихистку чоловіка і брата Василя Білозерського.
