Чим знаменита уродженка Чернігова Ольга Делла-Вос-Кардовська

В історії Імператорської академії мистецтв 1917 рік став особливим: в її академіки запропонували відразу 4 жінок: Олександру Шнейдер, Деллу-Вос-Кардовську, Ганну Остроумову-Лебедєву і Зинаїду Серебрякову. Хтозна, як би склалася доля цих чотирьох далі, але в жовтні цього ж року агент німецької розвідки Ленін скоїв переворот, який згодом чомусь назвуть Великою жовтневою соціалістичною революцією. Академію розпустили «за непотрібністю». А далі доля цієї четвірки склалася по-різному. Серебрякову нині «знають всі», Остроумову-Лебедєву – «деякі», а Деллу-Вос-Кардоську – «одиниці». Найменше «пощастило» Олександрі Шнейдер – її не знає ніхто. В цій статті розглянемо життя і творчий шлях Ольги Делли-Вос-Кардовської. Далі на chernihivchanka.

Ольга Делла-Вос-Кардовська: деталі біографії

Ольга народилася в Чернігові 2 вересня 1875 року в сім’ї обрусілих іспанців. Дід Ольги, Карл Делла-Вос емігрував до Російської імперії ще на початку XIX століття та оселився біля моря – в Одесі. Обидва сини Карла отримали гарну освіту та добилися певного положення у суспільстві. Дядько художниці, Віктор був директором Московського Імператорського технічного училища. Зараз цей навчальний заклад відомий як Московський Технічний університет імені Баумана. Батько Ольги, Людвіг Карлович, був дійсним статським радником і керуючим Харьківською торговою палатою. В Харкові Ольга вчилася живопису у пейзажиста Шрейдера, який перебрався на ПМЖ до Харкова з Парижу.

Навчання в Академії мистецтв та знайомство з чоловіком

В 1894 році дівчина вступила в пітерську Академію мистецтв. Сам факт вступу довів її високі художні здібності. Таких абітурієнтів, як вона, було 100. Серед цієї сотні – 25 дівчат. Слід зазначити, що в ті часи сама ідея того, що дівчата можуть вчитися нарівні з хлопцями, здавалася багатьом смішною. Та тільки не Ользі!

За спиною Ольги хтось сказав: «Цей недомірок мріє вступити в академію?». Так про неї висловився старшокурсник. Та дівчина не зважала. І тут в кімнату ввійшов ректор Академії Рєпін. Ознайомившись з картиною Ольги, ректор зрозумів що вона буде талановитою студенткою. 

Навчаючись, Ольга познайомилася з художником і вільним слухачем академії Дмитром Кардовським. Зустріч стала доленосною – ці двоє прожили разом все життя.

В 1899 році пара пішла під вінець. Ольга кинула навчання, не дотягнувши до його офіційного закінчення декілька місяців. Але чи було це так важливо для самої Ольги? На той момент вона вже була самобутнім художником з власним стилем.

Чоловік з жінкою поїхали до Мюнхену, де Дмитро хотів продовжити своє навчання в недавно створеній школі Ашбе і Грабаря. 

В Мюнхені Ольга народила дочку Катю. В 1902 році пара вирішила знову повернутися в Санкт-Петербург. Кардовський, ставши художником влаштувався в Академію в якості помічника Рєпіна. В цьому самому році пара заснувала Нову спільноту художників. В 1907 році чоловік Ольги отримує професорське звання. Сім’я зняла квартиру в Царському Селі.

Кардовські жили на першому поверсі двоповерхового будинку. На другому поверсі жили Гумільови. Подружжя познайомилося з Миколою Гумільовим весною 1908 року, коли той повернувся зі столиці Франції. Влітку цього ж року помирає батько поета, і тому Гумільови перебралися на іншу квартиру. Верхній поверх звільнився, і Ольга Людвігівна вирішила цим скористатися. Вона влаштувала там свою художню майстерню. Саме тут, в листопаді 1908 року був намальований портрет Гумільова.

Як згадувала сам Ольга Кардовська, поет позував їй охоче. Під час малювання Микола декламував Ользі вірші Бальмонта, Брюсова і свої власні. Серед віршів були присвячені одній дівчині. Коли Ольга спитала, хто ця дівчина, Микола відповів що він написав їх на честь однієї гімназистки, з якою дотепер товаришує. Читачі, добре знайомі з біографією Гумільова, напевне здогадалися, що мова йде про Ганну Горенко. В майбутньому вона візьме собі псевдонім Ахматова.

Крім портрету, художниця склала і текстовий опис поета: «Непересічна зовнішність, трохи витягнутий догори череп, красивий рот, гарні вуса. На мою думку, краще б Гумільов носив бороду. Пальці у нього були довгі і випещені, немовби як у жінки».

А поет Василь Комаровський, який познайомився з Гумільовим на квартирі Кардовських, сказав про портрет так: «На мою думку, портрет вийшов надзвичайно вдалим. Портрет підкреслює витягнуту шию Миколи, як у жирафи». 

Громадськість вперше побачила портрет Гумільова на виставці Нової спілки художників. Картина експонувалася з лютого по березень 1909 року в домі Вірменської церкви, що на Невському проспекті. Місце проведення виставки напевне свідчить про малозначність цієї події. 

Портрет «Маленька жінка»

Ще однією відомою картиною Ольги Делли-Вос-Кардовської є «Маленька жінка». На цій картинці намальована 10-річна дочка Ольги, Катя. Ця юна пані стоїть за бабусиним туалетним столиком. Саме парадно-вихідний чепець літньої жінки слугує своєрідною прикрасою серед інших предметів. Звичайно, уваги гідний і наряд дівчини. 

Ця картина є прикладом більш швидкого дорослішання дівчат в XIX сторіччі і на початку XX. Коли хлопці носяться як угорілі по калюжах, дівчата вже поводять себе як маленькі жінки.

Портрет дочки Каті був експонований на виставці Нової спілки художників. Картину побачили представники імператора Олександра III і придбали її для музею.

Слід зазначити, що обидва з подружжя Кардовських презентували свої картини на Московській спілці художників. Самостійно Ольга експонувалася в Спілці руських художників.

Що стосується Дмитра Кардовського, то він був не тільки художником, а й декоратором і педагогом. Однією з його робіт є обкладинка збірки віршів Гумільова «Перли». Цей збірник було видано в 1910 році. У квітні цього року офіційно утворилася сім’я Миколи Гумільова і Анни Горенко.

А вже влітку поет познайомив молоду дружину зі своїми друзями, Кардовськими. В 1911 році дружина Гумільова вперше скористалася псевдонімом «Ахматова». 

В березні наступного року вийшла її збірка «Вечір». Наклад цієї книжки був невеликий – усього 300 екземплярів. Восени цього ж року в сім’ї Гумільових сталася визначна подія – народження сина Лева.

Наступного року почалася друга абіссинська експедиція Миколи Гумільова, саме тоді Ольга написала черговий портрет свого чоловіка в профіль. Багато хто вважає, що такий стиль художниці вдавався їй набагато краще, ніж «традиційний».

Дмитро Кардовський не став залишатися у боргу і намалював портрет своєї дружини.

В серпні 1914 року Микола Гумільов пішов добровольцем на фронт. Його не мобілізували через виявлений астигматизм. Тому Ахматова стала частіше бувати у Кардовських. Ольга Кардовська запропонувала Ахматовій намалювати її портрет, і поетеса з радістю погодилася. Портрет був написаний за два місяці, з жовтня по листопад.

Дочка Ольги, Катя, коли стала дорослою, писала, що цей портрет був дещо пом’якшеною, трохи ідеалізованою версією поетеси. В цьому портреті, на думку дочки художниці немає тієї зламаності, складності і навіть – надриву, які так притаманні віршам поетеси. Самій же Ахматовій портрет дуже сподобався.

Звичайно, Ольга Делла-Вос-Кардовська малювала не тільки портрети, але й пейзажі, наприклад «Весняний день. В царськосільському парку», «Міст в Швейцарії». В творчому доробку художниці є і жанрові роботи, в яких Ольга Кардовська зверталася до сімейно-побутових сцен, у тому числі й з селянського життя. Прикладом такої картини є відома «Прачка». 

Ольга Людвігівна Делла-Вос-Кардовська прожила довге і цікаве життя і досягла професійного визнання. Її картини експонувалися не тільки в СРСР, але й за кордоном. В 1938 році відбулася виставка картин Кардовських в Московській Академії мистецтв.

Померла Ольга Людвигівна Делла-Вос-Кардовська 9 серпня 1952 року в Ленінграді і похована в цьому місті на Богословському кладовищі.