Чим відома Марія Михайлівна, княжна Чернігівська й княгиня Ростовська

Array

Більшість правителів князівств роздробленої Київської Русі були чоловіками. І це зрозуміло: цей період нашої держави сповнений жахів війни та драматизму. В такі часи від перших осіб вимагається лише одне – вчасно приймати правильні, складні і життєво необхідні рішення. Якщо попросити читача назвати жінок, які правили Київською Руссю, більшість назве одну княгиню Ольгу. Ця жінка правила жорстко, ба навіть жорстоко – згадайте тільки розправу над древлянами за вбивство чоловіка, князя Ігоря! Але серед правителів, повідомляє сайт chernihivchanka.info, були й інші жінки. Одна з них – Марія Михайлівна Чернігівська, княгиня Ростовська. Її ім’я не відоме широкому загалу тільки тому, що не внесене до шкільної програми. Що ж, давайте ліквідовувати цю прогалину в знаннях.

Деталі біографії княгині

Батьком Марії був Михайло Всеволодович, князь Чернігівський і Київський. Рід Марії Чернігівської пов’язаний з європейською аристократією – бабця по матері була дочкою польського короля.

Крім Марії, в сім’ї князя Михайла була ще дочка Єфросинія, яка стала преподобною монахинею, шанованою православною церквою та п’ятеро синів. Про Єфросинію ми писали в одній з попередніх статей, а тому повторюватися не будемо.

Батьки намагалися дати всім своїм дітям гарну освіту. Найбільш здібною була Марія.

У віці 15 років батько видав дочку за ростовського князя Василька Костянтиновича. Він був завидним нареченим: підлітком на ростовському князюванні, до того ж сиротою. Батько Василька згинув у воєнному поході, мати відразу пішла в монастир, і згодом теж померла. Дідом Василька був сам Володимир Мономах.

Особисте і сімейне життя Марії було вдалим: чоловік любив і поважав свою жінку, завжди враховував її думку при прийнятті рішень. В князівській сім’ї з’явилося два сини, Борис та Гліб.

В планах подружжя було довге сімейне життя і подальше збільшення чисельності сімейства. На превеликий жаль, ці плани не збулися – завадила монголо-татарська навала.

Біда одна не ходить

Як сарана пройшли татари по Київській Русі. Сьогодні новими монголо-татарами є росіяни. Росіяни намагаються знищити національну та культурну незалежність українців так само як це намагалися зробити їх попередники, татаро-монголи. Пала Рязань, Москва та Коломна. Наступним мав бути Володимир. Його князь, Юрій Всеволодович, вирішив битися, дати відсіч ворогові.

До боротьби запросив долучитися Василька Ростовського, свого небожа. Василько не тільки був сильним і хоробрим воїном, але й міг надихнути інших на ратний подвиг.

Але на жаль, ці якості князю не допомогли. В битві на річці Сить він потрапив у полон. Монголи вимагали від князя зректися православної віри та стати язичником. Проте Василько відмовився, за що його стратили.

В православний церкві Василько шанується як святий, мученик за віру. Але це було згодом. А тоді, в XIII столітті Марія лишилася одна з двома дітьми на ростовському престолі.

Княгиня-літописець

Правила Марія мудро і справедливо. До неї дослухалися не тільки бояри, але й інші князі, під час з’їздів. Завдяки їй в Ростові з’явився Княгинін монастир. В цьому монастирі вівся літопис Ростовського князівства та прилеглих до нього територій. 

Чому це має таке велике значення? Татаро-монголи зруйнували міста, в них припинилися літописи. Міста, в яких велися ці записи, можна було полічити на пальцях однієї руки. Серед них був і Ростов. 

Завдяки літописам історики відновили історичну картину минулого монгольської доби.

Бориса та Гліба княгиня виховала сильними та вольовими, готовими до майбутніх викликів в боротьбі за свободу рідної землі. Під час князювання Марії в Ростові з’явилася багата бібліотека. Завдяки старанням княгині наступних ростовських князів почали вважати книжниками, тобто вченими людьми.