Чудеса преподобної Єфросинії, дочки князя Михаїла Чернігівського

Преподобна Єфросинія, дочка князя Михаїла Чернігівського, народилася перед тим, як на Русь напали монголо-татари. Її життя – приклад для наслідування тим, хто хоче присвятити своє життя Богу. Преподобна відома своїми чудесами зцілення. Один з випадків зцілення паралізованої людини відбувся після її смерті. Але про все по порядку у нашому матеріалі на сайті chernihivchanka.info.

Диво народження святої

Батьком Єфросинії був князь Михаїл Чернігівський, а матір’ю – дочка князя Романа Галицького. Літописці не зберегли ім’я матері княжни, тож для нас воно невідоме.

Довгий час чоловік та жінка не мали дітей. Вони ревно молилися до Бога, щоби той допоміг їм пізнати радість батьківства. За переказами, їм тричі з’явилася сама Богородиця і сказала, що Господь почув їх молитви. Дочку, яка народиться, слід назвати Феодулією.

Феодулія народилась в 1212 році. Вона була доброю і слухняною дитиною. У віці 9 років навчилася грамоті. Вчителями були князь і його боярин Феодор. Княжні подобалося вчитися, в своєму розумі та старанності вона перевершувала багатьох своїх однолітків.

Видіння Страшного суду

Одного разу Господь дарував Феодулії видіння Страшного суду. Дівчина побачила, як це буде: Бог судитиме кожного по ділах його. Господь на Суді буде тримати дві книги з життєписом грішника: в одній будуть описані всі добрі справи покійного, а в іншій – всі гріхи. 

Саме цією інформацією буде користуватися Господь при винесенні свого рішення що робити з людиною – відправити в Рай чи до Пекла.

Показали Феодулії і Рай та Пекло. Рай знаходився на сході. У ньому було все, що треба для життя і співали птахи невимовної краси. А на заході кипіло пекельне вогняне озеро.

Тут з’явилася Богоматір і сказала: «Намагайся жити без гріха, очищуй свою душу каяттям і будеш після смерті в Раю». Не дивно, що після подібного видіння доля дівчини була певною мірою запрограмована – вона вирішила присвятити своє життя Богові.

Вінчання, якого не відбулося

Коли прийшла дочці пора виходити заміж, батьки почали шукати для неї підходящого нареченого. Феодулія була дуже красивою, доброю та розумною – тому від кандидатів відбою не було.

Батько зісватав дочку за Феодора Ярославича, брата Олександра Невського. Феодулія не зраділа такому рішенню батьків та молилася до Бога, щоби Він позбавив її цієї участі.

З’явилася Богородиця і застерегла: не слід йти всупереч батьківській волі. Але все відбудеться так, як ти того хочеш: ти не встигнеш доїхати до свого нареченого, як він відійде до Бога. В Суздалі ти станеш монахинею і будеш довіку жити в монастирі.

Все відбулося саме так: поки Феодулія їхала до нареченого, він тяжко захворів і невдовзі помер.

Як преподобна Єфросинія стала жити в монастирі

В 1227 році Феодулія вже була в Суздалі. Місто відразу сподобалося дівчині. Феодулія пішла в Ризоположенський монастир до ігумені, і та її з радістю прийняла. 

До зустрічі з Феодулією у ігумені були видіння. В цих видіннях вона бачила красиву дівчину, яка просила прийняти її в монастир. І коли ігуменя зустрілася з Феодулією, то відразу зрозуміла, що це саме дівчина з її видіння.

В монастирі Феодулія взяла собі нове ім’я – Єфросинія, що буквально означає «радісна», «та, що радіє». Це ім’я вона взяла на честь іншої преподобної, Єфросинії Олександрійської, яка жила в V столітті.

В цьому монастирі Єфросинія залишилася до кінця свого життя, ставши зрештою настоятельницею своєї обителі.

Ставши монахинею, Єфросинія намагалася виконувати Божі заповіді, любити кожну людину, яку посилає Господь на життєвому шляху. Зрозуміло, що це давалося напрочуд важко. Диявол спокушував дівчину, у тому числі і плотським гріхом, але зрештою відступив, не будучи в силах боротися з її святістю.

Слава про нову подвижницю швидко розповсюдилася за межі монастиря. В обителі стали з’являтися люди, які надихалися прикладом преподобної і теж присвячували своє життя Богу. Коли настоятелька відійшла до Бога, Єфросинія зайняла її місце.

Бог дав своїй угодниці великий дар зцілювати хворих та паралізованих. Про цю здатність молодої монахині дізналася майже вся Русь. Слід зазначити, що тоді жителі Русі хворіли на заразні хвороби, такі як холера, чума, оспа. Монахиня багато молилася Богу і Богородиці, щоб він зцілив нещасних. І по її молитвам хворі видужували!

Як Єфросинія врятувала свій монастир від Батия

Невдовзі на Русь напав хан Батий. Багато міст були вщент зруйновані, жителів вбивали чи забирали в рабство. Суздальські дівчата тікали в монастир. У всіх була одна думка: якщо і загинути від ворожого меча або стріли, то краще в святій обителі.

Коли хан Батий почав штурмувати Володимир, частина його загонів підійшла до Суздаля. Городяни, ясна річ, намагалися чинити опір, але були розбиті – сили були явно нерівні. На той час військове мистецтво русичів програвало військовому мистецтву загарбників.

Єфросинія разом зі своїми монахинями та міськими біженками почали молитися, щоб Господь врятував їх обитель. Бог відкрив настоятельниці, що буде охороняти намолене місце. Люди побачили вогняний хрест над обителлю. Зліва і справа від хреста стояли ангели з мечами.

Все відбулося точно так, як у видінні. Вороги спалили Суздаль вщент, але монастир залишився цілим. За переказами, монголо-татари злякалися вогняного хреста, який завис над куполом обителі. Ворог відступив. Під час другої спроби захоплення монастир закрила велика чорна хмара. Батий наказав більше не намагатися штурмувати монастир – війська ворога були відведені.

Батий вбиває батька преподобної

Захопивши руські міста, монголо-татари змусили жителів платити їм велику данину. Цю данину повинні були відвозити особисто князі. Почали збиратися в Орду і Михайло Чернігівський зі своїм боярином Феодором. 

В Орді монгольські жерці вирішили поглумитися над русичами – у князя і його друга вимагали зректися православної віри і пройти посвяту вогнем. Князь відповів на це відмовою. Батий розлютився і пообіцяв, що князь або змінить свою віру на іншу, або помре жахливою смертю.

Єфросинія дізналася, що її батько знаходиться в Орді і надіслала йому прохання триматися і не змінювати своєї віри. А якщо відступить від православ’я, може забути що у нього є дочка.

Цей лист укріпив волю князя і його боярина. Монголи побачили що залякування не діють і відрізали русичам голови. За переказами, в той момент над тілами з’явився світловий стовп, а з неба почувся спів ангелів.

Віруючі тайком забрали тіла загиблих і перевезли до Чернігова. Місто декілька разів переходило з рук в руки, було воно і під московським князівством. Напевне саме в цей історичний період мощі святих було перевезено в собор Архангела Михаїла, що в Кремлі. Такий вибір був невипадковий, адже Архангел вважався небесним заступником князя.

Після смерті батька Єфросинія перевдягнулася в рубище і ходила так і в мороз, і в спеку.

А через деякий час князь Михайло з’явився своїй дочці у видінні і сказав що Бог зарахував його до сонму мучеників. «Ти будеш благословенна у Бога, бо долучилася до мого спасіння» – сказав він своїй дочці.

Чудеса зцілення навіть після смерті

Батько з’явився Єфросинії ще раз, перед її смертю. Він сказав, що Христос кличе її насолодитися небесним світлом та життям вічним. Єфросинія зрозуміла, що невдовзі помре, а відтак почала готуватися до цього моменту.

Вона сповідалась, причастилась і після цього померла. Це сталося в 1250 році. У 1698 році Єфросинію зарахували до лику святих.

Кажуть, що преподобна лікувала хворих і після своєї смерті. Під час літургії каліку Василя поклали біля гробу святої. Цей нещасний не міг рухати руками і ногами, говорити. Також він був глухий. Під час богослужіння нещасний став повністю здоровий. Звістка про це чудо облетіла всі міста Русі.

Мощі святої і нині зберігаються у Ризоположенському храмі Суздаля. День пам’яті святої – 8 жовтня. В цей день в храмі відбувається молебен з акафістом преподобній Єфросинії.