Як дівчинка з Ічні Соня Грін стала дружиною короля жахів Лавкрафта

Чернігівщина дала світові багато видатних жінок. Деякі з них залишилися на батьківщині, підіймаючи її культуру, освіту та економіку. Інші переїхали до інших країн та стали відомими вже після зміни місця проживання. До другої когорти найвідоміших жінок краю відноситься й Соня Гафт Ґрін Лавкрафт Дейвіс. Вона була бізнес-леді, письменницею та видавцем. Але найбільшу популярність, повідомляє chernihivchanka.info, їй принесло заміжжя з американським «королем жахів» Говардом Лавкрафтом.

Чернігівське дитинство Соні Грін

Майбутня письменниця і бізнес-леді Соня Грін з’явилася на світ 16 березня 1883 року в невеличкому містечку Ічня, що на Чернігівщині. Її батьками були Симон та Ракель Шафіркіни. 

Батько був дрібним і не дуже вдалим підприємцем, тримав магазинчик. Бізнес прогорів, і невдовзі Симона Шафіркіна призвали на військову службу. Після її закінчення він не став знову займатися підприємницькою діяльністю, а вирішив шукати кращої долі у Східній Європі. 

Мати Соні переїхала разом з дочкою до батьків. Симон обіцяв забрати сім’ю до себе після того як влаштується. Проте не так сталося, як гадалося – через деякий час чоловік взагалі перестав писати листи. 

Що саме з ним сталося невідомо. Можливо він знайшов іншу дружину, а можливо навіть помер – історія про це замовчує. Згодом Ракель повернула собі своє дівоче прізвище Гафт і разом з Сонею виїхала до Ліверпулю.

В цьому місті вже деякий час жили і успішно працювали брати Ракель Гафт. В Англії мати Соні зайнялася пошиттям одягу. Бізнес йшов досить вдало, але не зважаючи на це, 1892 року Ракель разом з декількома своїми знайомими переїздить до США. Соня лишається в школі барона де Гірша, що на околиці Ліверпуля.

В Сполучених Штатах Ракель познайомилася з американцем єврейського походження Соломоном Мосесоном і невдовзі вийшла за нього заміж. Цей пан називав себе на американський манер – Семюелем Моріссом. Мати забирає дочку до себе, і Соня доучується в американській школі. Вітчим був власником магазину в місті Ельміра, що в штаті Нью-Йорк. 

Коли Соні виповнилося 13 років, Семюель вирішив, що вона повинна вже сама заробляти собі на хліб. І тому відправив падчерку вчитися на модистку.

Як Соня Грін стала бізнес-леді

У віці 16 років Соня вже заробила свої перші гроші, працюючи модисткою у місті Нью-Йорк. Тут вона і познайомилася зі своїм першим чоловіком – Семюелем Шекендорфом. Він був євреєм-емігрантом з Російської імперії. Переїхавши до Сполучених Штатів, Семюель Шекендорф став називатися Стенлі Гріном.

Соня Грін народила від чоловіка двох дітей – хлопчика і дівчинку. На жаль, хлопчик помер майже відразу, а ось дівчинка прожила довге і плідне життя, ставши відомою журналісткою Керол Велд.

Сімейне життя Соні з першим чоловіком не склалося – він виявився доволі інфантильною особою. Відомо, що Семюель не тільки жив за рахунок своєї дружини. Він ще зраджував їй та безбожно пиячив. У 1916 році, перебуваючи в п’яному угарі, він покінчив життя самогубством.

Та на той час Соня вже жила окремо від чоловіка, разом з дочкою в гарному районі Нью-Йорка. Її професійне життя пішло вгору: закінчивши курси, Соня влаштувалася до компанії “Ferle Heller’s”. Це було підприємство, яке займалося проектуванням, пошиттям і реалізацією модного жіночого і чоловічого одягу. Дохід Соні на той момент був дуже значний – близько 10 тисяч доларів на рік. Тому вона забрала до себе свою матір, яка на той час вже жила одна.

Знайомство з Лавкрафтом

В 1917 році випадок звів Соню Грін з журналістом Джеймсом Мортоном. Цей пан настільки зацікавив Соню літературною творчістю, що вона почала відвідувати курси для вдосконалення знань англійської мови, лекції, а також приймала активну участь в роботі Національної асоціації аматорської преси. Починаючи з 1920 року по вечорах в її будинку почали збиратися журналісти-початківці Нью-Йорка. Ці зібрання отримали назву Blue Pencil Club – «Клуб блакитного олівця».

В липні 1921 року в Бостоні відбувся з’їзд журналістів-початківців. На цьому заході Соня Грін познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, Говардом Лавкрафтом. 

Як писала в своїх спогадах Соня, на початку вона захопилася саме особистістю письменника, а не його зовнішністю, яка була доволі непоказною.

На початку відносини між ними були суто платонічними – пара листувалася. Письменник, втративши матір, дуже переживав з цього приводу. А завдяки Соні він знайшов дружнє плече підтримки.

Соня мала більш дієву і активну натуру, а тому першою проявила ініціативу у їх взаєминах. На початку вересня 1921 року вона відвідала Говарда, який жив в Провіденсі.

Через місяць Соня випустила свій аматорський журнал The Rainbow. У цьому журналі були її твори, твори Говарда і нариси декількох друзів-письменників.

Альфред Гальпін, товариш Лавкрафта, порівнював Соню Грін з Юноною та героїнею самих войовничих сторінок роману «Війна і мир». Альфред описував Соню як доволі владну жінку, з дуже гарним темним волоссям і такими ж очима.

Навесні 1922 року Соня запросила Говарда до Нью-Йорку, а потім кілька разів була в його будинку в місті Провіденс. Ці взаємні гостини настільки зблизили пару, що вони вирішили разом відпочити на курорті Магнолія на березі океану. Цікаво, що цей відпочинок виявився надзвичайно плідним не тільки в плані подальшого спільного життя, а й у літературному сенсі. Говард і Соня разом написали розповідь «Жах на пляжі Мартін». Це була розповідь про таємничого і жахливого морського монстра. Твір вийшов у журналі Weird Tales, але з невідомих причин автором була вказана тільки Соня Грін.

3 березня 1924 року Соня і Говард побралися. Вінчання відбулося в Соборі святого Павла на Бродвеї. Лавкрафту було 34 роки, а Соні Грін – 41. Різниця у віці 7 років не подобалась ні родичам Соні, ні родичам Говарда. Молодята почали жити в будинку Соні в Брукліні.

Практично рік Соня Грін-Лавкрафт була головою Об’єднаної асоціації аматорської преси. В цей час декілька разів виходив журнал United Amateur. В цьому журналі друкувалися твори багатьох авторів, публікувалася в ньому і Соня Лавкрафт.

Розлучення

На жаль, шлюб Соні и Говарда був не тривалим. Через деякий час після офіційного оформлення відносин Соня втратила свою прибуткову роботу в компанії Ferle Heller’s. Чому так сталося, невідомо. За однією з версій, компанія збанкрутувала. За іншою – Соня пішла за власним бажанням і заснувала свій магазин. Проте бізнес прогорів. 

Не найкращим чином йшли справи і у Говарда Лавкрафта. Він не зміг призвичаїтися до надто галасливого Нью-Йорка і ніде не працював. Соня переїхала до Цинциннаті і влаштувалися там в універмаг. Через деякий час вона перебралася до Клівленду. 

Говард весь цей час проживав у Брукліні. Дружина утримувала письменника, приїздила до нього раз у 2-3 тижні. Вже тоді стало зрозуміло, що їх шлюб приречений.

Соня запропонувала Говарду повернутися назад в Провіденс. Через 2 роки справи у неї пішли вгору – вона відкриває магазин з продажу капелюхів в Нью-Йорку. Говард приїздив до Нью-Йорка, щоб привітати Соню з успіхом.

Втомившись від відносин на відстані, Соня запропонувала Говарду розлучення. Той не відразу, але погодився. Але оформити розлучення офіційно виявилося не так вже й просто. За американськими законами зробити це можна було в трьох випадках: якщо хтось з подружжя помре, навічно сяде до в’язниці, або вчинить подружню зраду.

Кажуть, що Соня погодилася, щоб один з родичів Говарда свідчив проти неї в суді, наче вона зрадила Говарду з коханцем. Суд ухвалив рішення, і в квітні 1929 року розлучення Говарда і Соні стало юридичним фактом.

Переїзд до Каліфорнії

Через деякий час після розлучення Соня Грін переїжджає до Каліфорнії, де продовжує займатися підприємництвом. Тут вона знайомиться зі своїм третім і останнім чоловіком – професором економіки Натанієлєм Авраамом Дейвісом. Цей шлюб тривав 10 років. Чоловік помер, а Соня так і залишилася вдовою. Решту життя вона прожила сама, не спілкуючись навіть з дочкою.

Відійшла Соня Грін у засвіти 26 грудня 1972 року у будинку для похилих людей у Санленді, що на околиці Лос-Анджелесу.