Повномасштабне вторгнення у лютому 2022 року розділило життя багатьох людей на «до» та «після». Легше за все у важких обставинах здатися і сказати, що все погано. Ольга Вовченко, що мешкає на Чернігівщині, не тільки знайшла в собі сили жити далі, але й створила операційну в польових умовах, щоб допомагати тим, хто того потребує найбільше. Більше на chernihivchanka.info.
На початку війни
Ольга Вовченко родом із Чернігова. Здобувши медичний фах, працювала медичною сестрою Чернігівській обласній дитячій лікарні, а потім – у хірургічному відділенні. Водночас жінка займалася масажами.
У рідному місті Ольга вийшла заміж за молодого лікаря Олега Вовченка та невдовзі молода родина переїхала до села Количівка, де мешкали батьки Олега. Життя в селі було дуже насиченим – у родини було вже двоє дітей, город та чимале господарство.
Після закінчення декретної відпустки Ольга повернулася до роботи в поліклініці, де працювала в кабінеті лікувальної фізкультури. У 2020 році після медичної реформи Ольгу скоротили. Деякий час жінка робила масажі дітям, що мають захворювання опорно-рухового апарату, а 2021 року стала займатися тільки домашнім господарством у селі.
Про початок повномасштабного вторгнення Ользі повідомив чоловік. 24 лютого 2022 року він повертався з чергування на власному авто й віз дружину свого співробітника з дитиною та людьми, яким не вдалося виїхати з Чернігова.
Порадившись, Ольга з родиною вирішили залишатися вдома. За словами жінки, вони з чоловіком розуміли, що наражають на небезпеку своїх дітей. Разом із тим вони знали, що їх вміння та навички можуть бути корисними.
Поки була можливість, Вовченки зробили необхідні запаси речей. Перед початком бойових дій у селі родина обладнала операційну в польових умовах з максимально можливим дотриманням всіх санітарних вимог. Місцеві мешканці та військові знали, що в Ольги та Олега можна отримати необхідну медичну допомогу.
На щастя, Количівка в окупації не була. Село оточили та безперервно обстрілювали. Було багато поранених, тож медикам роботи вистачало. Людей рятували з-під обстрілів, не маючи ні касок, ні бронежилетів. Не було електропостачання, газу, зв’язку.
Селяни об’єднувалися, ділилися продуктами та готували їжу для всіх – для цивільних і військових.
Жіноча організація «Юстина»
Ідея створити жіноче об’єднання виникла в Ольги та її подруг задовго до початку повномасштабної війни. Жінки мали на меті разом розв’язувати проблеми села, яких завжди вистачало. Але з початком війни питання громадської організації було не на часі.
Про задум створення жіночої організації згадали після того, як Чернігівську область звільнили від окупанта. Постало питання психоемоційної реабілітації жінок та дітей.
Як розповідає Ольга, тоді жінки зрозуміли, що треба рухатися уперед. Активісток у селі не бракувало. У кожної жінки був свій напрямок роботи: хтось допомагав відбудовувати оселі, хтось доєднався до допомоги військовим. Ольга допомагала воїнам ЗСУ, хто був у селі. При потребі щось обговорити жінки збиралися у Вовченків вдома або у будинку культури. Потім з’явилася можливість здобути грант та створення громадської організації: жінки написали статут та зареєстрували ГО «Юстина». Назва організації в перекладі означає «справедливість».
За словами Ольги Вовченко, організація «Юстина» захищає права жінок та займається їхнім культурним розвитком, а також проводить виховні та розважальні заходи з дітьми. Спільнота влаштовує пізнавальні та спортивні заходи, заняття з цифрової грамотності та психологічної корекції. Жінки разом займаються творчістю, або просто збираються, щоб підтримати та допомогти одна одній.