Чим особливі чернігівські вишиванки: як розпізнати регіональний орнамент?

Зараз кожен українець намагається мати вдома вишиванку та зберегти її для найвизначніших подій. Наші предки, зокрема, й в Чернігові та області також дотримувалися такої чудової традиції, адже без вишитих сорочок не можна було уявити жодне українське традиційне свято. Далі на chernihivchanka.

У різних районах Чернігівщини вишивали по-своєму, тому що саме на сорочках  майстриням вдавалося відобразити місцеві традиції та колорит. Загалом, у нашому регіоні переважала вишивка чорними, червоними та білими нитками, але для контрасту іноді додавали синій колір. 

Зазвичай чорний вважався символом землі та плодючості, але на Поліссі його іноді трактували як знак скорботи та смерті, хоча переважно він присутній на чернігівських вишиванках,  і чудово їх доповнює. 

Здебільшого в орнаменті місцевих вишиванок присутні ромбоподібні лінії, які періодично чергуються та повторюються на білому тлі лляного полотна, але, цікаво, що майже завжди вони вирізняються графічною чіткістю,  й у такий спосіб додають оригінальності місцевій вишивці. 

Як раніше, так і зараз серед майстрів широкою популярністю користуються орнаменти птахів, квітів, сонця. Мотив, який  часто закладають у вишивку  –   дерево життя. Особливістю наших сорочок є дрібне змережування на рукавах, яке відрізняє роботи чернігівських майстринь від тисячі інших. Можна помітити, що стиль створення дуже схожий на київський, воно й не дивно, адже регіони знаходяться по сусідству, а це означає,  що методика вишивання набула безліч схожих рис.

Ніжинська вишиванка

Яскравим прикладом може слугувати орнамент,  який є  притаманним для колишньої гетьманської столиці,  міста Батурин Чернігівської області Ніжинського району. 

Одна з вишиванок зберігається в музеї імені  Івана Гончара. Історики припускають, що рік створення датується 1890-1966. Тобто,  майже  протягом  одного століття створювали схоже оздоблення. Тканина є фабричною, але майстриня власноруч робила такі чудові візерунки.

Корюківське оздоблення 

Повною протилежністю батуринській вишиванці, є сорочка  створена в селі Смяч  Корюківського району Чернігівської області. Здавалося б, в одному регіоні поширені  однакові орнаменти, але ні,  вони різняться, адже кожен майстер додає свої авторські риси до символу національної української культури. 

Ця вишиванка створена набагато пізніше (початок 20-го століття)  і відображає традиції Східного Полісся.  Надзвичайно цікаві орнаменти, в які здебільшого закладений загадковий сенс, чарують своєю автентичністю. 

У  Чернігівському краї переважає біла вишивка, але трапляються й сірі полотна. Орнамент виконується дуже дрібно, іноді навіть нагадує бісерну вишивку, яка є характерною для наших сорочок. Жінки Чернігівщини  –  справжні  рукодільниці, бо не кожному під силу власними руками створити таке неповторне мистецтво.

Нашу вишиванку легко можна визначити серед інших саме завдяки дрібним візерунками, адже це надзвичайно кропітка робота. Специфічне мілке шиття додає неповторності чернігівській вишивці. 

Цікавий факт, що майстрині  намагалися не повторювати орнаменти, які були вишиті на подолі, тому на горловині та  рукавах створювали дещо інші. У такий спосіб  вони надали чудове  оздоблення своїм сорочкам. Більш сучасний дизайн  в Чернігові почали створювати наприкінці 19-го століття  у зв’язку з тим, що тоді  почала з’являтися можливість використання тонких ниток високої якості. До речі, на Поліссі раніше дуже часто зустрічалася ажурна вишивка, тож давайте не забувати про справжню унікальність чернігівської вишиванки та намагаймося зберігати традиції славних предків на своєму одязі!

.,.,.,.