Візерунки на вишиванках та рушниках в різних регіонах України були різними. Чернігівщина, також відрізнялась в цьому випадку. Вишивка заможних людей, міщан та простих селян відрізнялася. Орнаменти вишивки багатих людей могли бути з золотою або срібною металевою ниткою, з коштовним камінням, використовувалися дорожчі тканини — шовки. На Чернігівщині вишивають в кожному селі, вишивання посідає перше місце серед народних промислів. Вишивка Полісся — це чіткі та прості орнаменти (композиції). Традиційними техніками для Чернігівського регіону вважаються: мережки, вирізування, штапівка, лічильна гладь та зерновий вивід. Більше інформації можна знайти на chernihivchanka.info.
“Код нації” з чернігівськими мотивами
Українська вишивка завжди підкорювала та заворожувала людей з усього світу. Це символи, які мають глибокий зміст. Для Чернігівщини характерні білі вишивки, геометричний або рослинний малюнок вишивали саме білими нитками, з вкрапленнями червоного та чорного. Стібки дуже дрібні, що нагадує бісерну вишивку. Рукодільниці використовували тонкі нитки, що потребувало надзвичайної майстерності. Чернігівська вишивка, часто була ажурною. Вишивали рушники, сорочки, скатертини та інші полотна. Наші предки щиро вірили в силу візерунків на вишиванці, вважали оберегом та передавали у спадок, із покоління в покоління. У дев’ятнадцятому столітті на Чернігівщині використовували не яскраво червоні нитки, а вишневого кольору. Типові поєднання кольорів у Чернігівській вишивці: вишневий та чорний кольори, вишневий та сивий, вишневий і білий, тільки вишневий, а також “білий по білому”. Для Чернігівського регіону не притаманні різнокольорові нитки у вишивці, якими полюбляли вишивати в інших регіонах України, в двадцятому столітті.
Про орнаменти чернігівської вишивки
Науковці стверджують, що рослинні та квіткові орнаменти на вишивці з’явилися наприкінці дев’ятнадцятого століття. Більш давні — це геометричні візерунки, або рослинні в геометричних формах. Зі зміною моди в двадцятому столітті, почали вишивати смужки орнаменту на жіночих сорочках (на грудях). В минулому столітті такої вишивки не було, оскільки жінки носили керсетки (має схожість з жилеткою, традиційний одяг). Сорочки вишивали не тільки для дорослих, але й для немовлят, що підтверджувало охоронну функцію вишивки. Часто для дітей одежу вишивали з молитвою та освяченими голками. На Поліссі шили сорочки з льону. В регіоні багато ткали, тому вишивка часто імітувала ткацтво.
Від давніх часів до сьогодення
Ще однією характерною особливістю Чернігівської вишивки, були візерунки на подолі, які не повторювали орнаменти на рукавах чи горловині. Чорний колір в вишивці з’явився наприкінці XIX століття, цей колір було важко добути, також він з часом вигорав. Коли барвники стали більш доступними, чорний колір почав з’являтися в вишиванках набагато частіше. У XX столітті поширювалися техніки вишивки — хрестиком, з’явилися друковані орнаменти, схеми, які можливо перенести на тканину. Нові методики вишивання, значно полегшили сам процес. З часом давні техніки відходять на другий план. Тож, в Чернігівському регіоні з’являється все більше яскравих вишивок. Зі слів науковців, схеми для вишивання існували вже у сімнадцятому столітті, але доступні вони були лише для знаті. Така вишивка потребувала достатньо багато часу, що не могли собі дозволити жінки-селянки. Техніка “брокарство” з’явилася, теж у дев’ятнадцятому столітті, завдяки парфумеру Брокару, що випускав “народне мило” з вкладкою, на якій була схема вишивки. В різні часи вишивка була гарною, сучасні майстрині вишивають різними техніками — художньою гладдю, Рішельє, машинна вишивка та інші. Але й досі вишиванки вважають оберегом роду та національним надбанням.